Comparative analysis of the validity of goniometric, inclinometric, and radiographic methods to measure ankle joint dorsiflexion

Актуальність. Пошук оптимального методу оцінки амплітуди розгинання в гомілковостопному суглобі (ГС) залишається актуальним предметом наукових дискусій. Мета роботи — провести порівняльний аналіз валідності гоніометричного та інклінометричного методів вимірювання обсягу у гомілково-стопному порівняно із рентгенологічними показниками. Матеріали методи. У дослідження ввійшло 25 здорових, фізично активних осіб (50 гомілковостопних суглобів), серед яких чоловіків було 18, жінок— 7; середній вік обстежуваних становив 25,8 ± 5,2 року; середнє значення індексу маси тіла 25,01 5,01. Обсяг ГС вимірювали при навантаженні за допомогою двоплощинного гоніометра інклінометра і порівнювали їх з Результати вимірювань оцінювали методами описової статистики. Результати. Cередні ГС, виміряні гоніометра, становили 37,62 5,56°; 40,61 5,15°; рентгенологічні показники 23,69 7,25°. Різниця між середніми була вірогідною (p < 0,001). Середнє коефіцієнта варіації для рентгенологічного становило 0,31 значно переважало (0,15) (0,13) Рентгенографія максимальному розгинанні стопи призводить до збільшення показників тало-1-метатарзального кута. Висновки. Значення кутових параметрів гоніометричному інклінометричному методах суттєво перевищують показники. Більший коефіцієнт вказує на кращу відтворюваність інклінометрії гоніометрії оцінці ГС. Навантажувальна рентгенограма положенні максимального демонструє кута нормативними значеннями, що потрібно враховувати інтерпретації результатів рентгенологічної